Акупунктура (голковколювання)

Перед сеансом голковколювання визначаємо «малюнок болю», який при дискогенній патології   локалізується на каналах ян-органів: канал сечового міхура V, канал шлунку Е, канал жовчевого міхура VВ. При дискогенній патології відмічається «вкорінення патогенних факторів вітру і холоду» («надлишок»у каналах сечового міхура V і шлунка Е, «порожнеча» у спарених каналах нирок R і трьох обігрівачів RP).
Підбір точок для дискогенної патології передбачає використання місцево-сегментарних точок (больових та в зонах ураженних сегментів або корінців), віддалених і загальнозміцнювальних. В перші один-два сеанси використовуємо загальнозміцнюючі точки ( GI4, TR5, P7, RP6, VB34, VB39, E36, MC6, IG17, T14, V11) та місцеві, больові точки.
В подальшому на кожну процедуру ТА підбираємо індивідуально, з врахуванням самопочуття хворого: одночасно використовуємо місцево-сегментарні та віддалені ТА , в тому числі загальнозміцнювальні. Найбільше часто використовували ТА на меридіані сечового міхура V 22 – 28 , 31 – 34, 46 – 50, 54, 60 – 67; а також T 3,4,5, що розташовуються в зоні іннервації LIV–LV–SI корінців, що уражаються найбільше часто.
При пошкодженні корінця LV найбільш ефективним виявився вплив на ТА VB29, 30, 34, 36, 42, 44. При пошкодженні корінця SI доцільно застосувати точки на меридіані сечового міхура V50, 54, 57, 60, 65, 67 і VB30, що знаходяться в зоні переважної іннервації цього корінця. Ця закономірність відзначена  при пошкодженні інших корінців; так, при залученні корінців LIV в головним чином варто використовувати точки на меридіані шлунка. В той же час це не відноситься  до застосування місцево-сегментарних точок попереково-крижової ділянки.
Якщо виражений больовий синдром зберігається, для посилення лікувального ефекту при однобічній локалізації болю, використовували такі ж точки на непошкодженій нижній кінцівці. Однак інтенсивність стимуляції повинна бути значно більшою. Очевидно, при стимуляції вегетативно-соматичних рецепторів непошкодженої сторони знижується сприйняття больових імпульсів від патологічного вогнища «больовими» центрами. Якщо врахувати наявність тісних міжсегментарних зв'язків, особливо між ідентичними сегментами, можливо, їхній взаємний вплив лежить в основі класичного принципу використання симетричних точок. Найбільше часто впливали на дистальні точки нижніх кінцівок, що є найбільш чутливими внаслідок їхнього масивного представництва в корково-підкіркових утвореннях, із зонами сегментарних перекриттів та особливостями вегетативної іннервації, що обумовлюють практичну ефективність цих точок.
Це ж відноситься і до дистальних точок верхніх кінцівок, в зв'язку з чим їх використовували для лікування больового синдрому при пошкодженні попереково-крижових корінців. Так, при лівосторонньому процесі впливали на точку правої верхньої кінцівки P₇ чи IG₃, чи GI₁₁, на лівій нижній кінцівці – точки V₆₂ чи V₆₀ ; при правобічному пошкодженні – відповідно використовували ці ж точки на лівій стороні. Це забезпечувало усунення болю, хоча використання точок тільки нижніх кінцівок було недостатньо ефективним.
Таким чином, ми використовували місцеві точки в попереково-крижовій ділянці, точки нижніх кінцівок – шляхом використання прямих сегментарних зв'язків та перехресне застосування точок верхніх кінцівок, внаслідок наявності складних еволюційно обумовлених міжсегментарних зв'язків. Для лікування люмбоішіалгії рекомендую точки в зоні іррадіації болю та місцево-сегментарні точки в поперековій ділянці з використанням сегментарних і аурікулярних больових точок на пошкодженній стороні. Ключовими точками є так само, як і при лікуванні корінцевих синдромів, V₆₀, V₅₈, V₄₀, V_31–34, VB₃₀, VB₃₄, T4.
При лікуванні корінцевих синдромів відзначене переважне пошкодження меридіана сечового міхура в нижній його частині, що практично цілком відповідає точкам по ходу сідничного нерва, що формується з корінців LIV, LV, SI. Використовували місцево-сегментарні точки в поперековій ділянці та ділянці  крижів T₁₄, V₁₁, V₄₁, V₆₀, V₆₄. Для посилення впливу вибирали додаткові точки на меридіані нирок.
При локалізації болю по задній поверхні стегна використовуємо точки V₃₆, V₃₇, V₃₈, V₃₉, V₄₀, по зовнішній поверхні – VB₃₀, VB₃₁, VB₃₁; при глибинному болі – F₅, при поверхневому – V₂₆, V₂₉; при локалізації болю в паховій ділянці – RP₈, E₄₅; при болі в цій ділянці  з набряком – F₂, F₁₁. При іррадіації болю по латеральній поверхні гомілки – VB₃₄; до зовнішньої кісточки– VB₃₉, V₆₀.
У хворих з сколіозом та елементами гіпотрофії м'язів використовуємо точки в ділянці вертлюгової впадини тонізуючими методами, одночасно підключали віддалені точки VB₂₀, VB₃₄, VB₃₉, V₄₀.
При наявності лордозу використовуємо ключові точки T4, V23, і ті ж віддалені; при м’язовій контрактурі – IG₁₈, I₃, V₆₂, T₂, T₆, T₁₅; при нейродистрофічних змінах – додатково використовуємо позамеридіанні точки PS 139, 141, 144, 147, 148, 152, 156, PN 79, 93–98 і точку на верхній кінцівці дянь 11 (точка хребта).
При вегето-судинних порушеннях в рецептуру включаємо, крім точок попереково-крижової ділянки (T₄, V₅₄, V₆₀, V₆₂, V₆₅), точки, розташовані в зонах іррадіації болю та вегетативно-дисциркуляторних порушень, а також віддалені і загальнозміцнювальні точки (R₁₂, RP₁₃, R₁₁, RP₁₂, а також RP₉, RP₁₀, R₃), точки РС, що відповідають нижній задній поверхні тулуба.
В своїй практиці використовуємо комбіноване лікування – вплив на корпоральні та аурикулярні точки. При помірно вираженому больовому синдромі (II ступеня по І.П.Антонову) впливали на корпоральні та аурикулярні точки роздільно: один день – корпоральна пунктура , наступного дня – аурикулярна. Однак, при вираженому больовому синдромі доцільне проведення поєднаного лікування: вплив зпочатку на корпоральні точки, потім на аурикулярні. З аурикулярних точок при попереково-крижовому корінцевому болі звичайно використовували точку сідничного нерва, симпатичну, шень–мень та точку відповідного відділу хребта – АР₄₀, АР₅₂, АР₅₄, АР₅₅. Часто значне полегшення приносило використання больових аурикулярних точок, що відповідають стороні пошкодження. Як правило, на вусі використовували 2–3 точки.