При плануванні лікувального процесу варто враховувати необхідність впливу, з одного боку, на певні структури (ЦНС, нерв, судини, м'язи, фіброзну тканину і ін.), а з іншого боку, на патогенетичні механізми (які здійснюються по рефлекторним, компресійним, дезадаптивним шляхам). Частина лікувальних заходів у цьому випадку виявляється немов би універсальною, блокуючою патогенез синдромів і сприяє саногенезу остеохондрозу. Прикладом можуть служити декомпресія корінця тракційними і дегідратуючими засобами.
У всьому світі біль є основною причиною звертання до лікарів. Біль служить самим частим приводом для контактів пацієнта і лікаря. Основною метою будь-якої терапії є не тільки усунення причин болю, але і боротьба із самим болем. Ця боротьба повинна бути проведена швидко, з найменшою кількістю побічних ефектів та найбільш простим способом.
Потрібно, щоб була вироблена правильна тактика лікування. Поліпрагмазія - нагромадження різних її методів лікування - супроводжує важкі випадки хвороби, коли, не аналізуючи причин, підтримуючих даний синдром, використовують всі нові лікувальні співвідношення. В зв’язку з цим Barr замітив, що ми страждаємо від черезмірної кількості методів лікування дискогенної патології.

Медикаментозна терапія при остеохондрозі, ускладненого грижами міжхребцевих дисків попереково-крижового відділу хребта спрямована на:
1) купування болю;
2) зменшення м’язово – тонічних або нейродистрофічних  явищ;
3) поліпшення регіонарного крово- і лімфообігу, мікроциркуляції і трофіки тканин;
4) поліпшення венозного відтоку;
5) зменшення набр’яку тканин;
6) стимуляція регенерації в ушкоджених нервових стовбурах і тканинах;
7) нормалізація психоемоційного стану (при потребі);
8) лікування супутніх захворювань.

1. Купування больового синдрому - одна з основних задач терапії гострого періоду. З цією метою застосовують нестероїдні протизапальні препарати і ненаркотичні анальгетики  . Кількість препаратів цієї групи досить велика. Вибір конкретного препарату, спосіб його введення здійснюється індивідуально.
Нестероїдні протизапальні середники в гострий період бажано призначати у вигляді ін'єкцій, у підгострому періоді переходити на прийом таблеток, капсул або застосування ректальних свічок.
Не рекомендується поєднувати різні нестероїдні протизапальні препарати один з одним, а також призначати ці середники одночасно з аспірином.
Жоден із нестероїдних протизапальних препаратів не має загальної переваги над  іншими. Вибір повинний бути зроблений на користь найбільш ефективного, безпечного та з доброю переносимістю пацієнтом.
Як  препарати вибору застосовуються діклофенак (олфен, вольтарен, ортофен, діклонат і ін.), ібупрофен (бруфен), бутадіон, індометацин (метіндол), напроксен (напросін, наліксан), кетонал і інші — усього відомо близько 100 представників цієї групи лікарських препаратів.
Пацієнти вимушені прибігати до найрізноманітніших  способів купування болю, що часто приводить до безконтрольного прийому знеболюючих препаратів внаслідок можливості використання "безрецептних" анальгетиків. Очевидно, що численні протипоказання, фактори ризику, недотримання схем лікування і дозувань, непевні результати взаємодії з іншими препаратами приводять до зниження їх ефективності, розвитку різних форм лікарської залежності й ускладнень. З цих позицій вибір знеболюючих препаратів повинний бути обґрунтованим. Сучасні критерії вибору необхідного препарату засновані на дотриманні принципу безпеки знеболюючого засобу при безсумнівній його клінічній ефективності.        
Аналгетики - баралгін, спазмалгон, темпалгін аспірин, пірабутол, максіган, триган та багато інших.  Ці препарати не лише швидко зменшують біль, але й гальмують міграцію макрофагів, ферменти яких сприяють прямому пошкодженню тканин і нормалізують функції хондроцитів.
У більш легких випадках використовується аналгетичний ефект препаратів, які містять аспірин у поєднанні з аскорбіновою кислотою і парацетамолу (солпадеїн, ефералган). Дія ненаркотичних аналгетиків можливо підсилити додаванням невеликих доз фінлепсина. З огляду на токсичність препарату, рекомендується його призначати в дозі не більш 2 таблеток у добу протягом гострого періоду. При нестерпних болях виникає необхідність у призначенні наркотичних аналгетиків.
Якщо вираженість больового синдрому не зменшується протягом 3-4 днів, лікування може бути підсилено призначенням опіоїдних синтетичних анальгетиків, зокрема трамадол (трамал). Дозування індивідуальне, в залежності від інтенсивності і характеру болів. В середньому використовують 50-100 мг/добу, при досить інтенсивних болях - не більш 400 мг/добу. Таблетки або капсули (по 50 мг) приймають всередину не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Необхідно пам'ятати, що в період лікування варто утримуватися від керування автомобілем, так як змінюється швидкість реакції, а при тривалому застосуванні великих доз можливий розвиток лікарської залежності.
Тільки при нестерпних болях прибігають до наркотичних препаратів (промедол, опій у свічах і ін.).

2. Зменшення м’язово – тонічних або нейродистрофічних  явищ
Заслуговує на особливу увагу застосування міорелаксантів. Відомо, що біль супроводжується м'язовим спазмом, викликаючи звуження судин і гіпоксію тканин, підсилює больовий синдром. Тому, щоб розірвати порочне коло, доцільно призначати міорелаксуючі засоби - мідокалм, сірдалуд або баклофен. З них найбільше підходить мідокалм, тому що він має комбіновану дію - чинить спазмолітичний і судинорозширювальний вплив.
Доцільно комплексне застосування анальгетиків і мідокалма. В гострому періоді призначають мідокалм в/м по 1 мл 10% розчину (100 мг) 2 рази на добу або в/в повільно по 1 мл (100 мг) разом з 10-20 мл фізіологічного розчину; в під гострому періоді - по 1 драже (150 мг) 3 рази в день.
Ефективним в даний час являється сирдалуд, препарат, який володіє спазмолітичними і аналгетичними властивостями. Рекомендується призначати сирдалуд протягом всього гострого періоду, від 5 до 10 днів у дозі 6 – 8 мг у добу.  
Сирдалуд (2 – 4 мг на ніч) сприяє зменшенню нічних болів і болючих спазмів м'язів, у тому числі крампі. Курс лікування – 6 – 15 днів.
Поєднання прийому міорелаксанта (сирдалуда) із трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) і легкими снодійними препаратами є високоефективним комплексом в усуненні стійкого вираженого больового синдрому.

3. Покращення регіонарного крово- і лімфообігу, мікроциркуляції і трофіки тканин
При остеохондрозі хребта, тим паче ускладненим грижами міжхребцевих дисків, виникає ішемія нервового стовбура, що призводить до появи гіпоксичних порушень у сідничному нерві. Зменшення ішемії стовбура сідничного нерва досягається введенням еуфіліну, тренталу, нікотинової кислоти, ксантинола нікотінату, но-шпи, кавінтону.
З метою покращення трофіки тканин спинного мозку, м’язево-зв'язкового апарата використовують 20% розчин актовегіну по 2-5 мл в/м до 14 днів, танакан 40 мг 3 рази в день.

4. Покращення венозного відтоку
Сприяють поліпшенню венозного відтоку (еуфілін, ескузан, венорутон, детралекс, троксевазін, анавенол). Особливо значиме призначення вазоактивних середників при компресійно-ішемічних невропатіях.

5. Зменшення набр’яку тканин
Показано проведення дегідратаційної терапії. Для цього як правило використовують салуретики: фуросемід, лазикс, диакарб, гіпотиазид. Приймати бажано на фоні одночасного призначення калійвмістних препаратів. Жінкам з підвищеною вагою салуретики не показані, так як в них може виникнути виражений ефект віддачі або парадоксальна дія препарату. Таким хворим показане застосування верошпірону по 2 таблетки (50 мг) 2 – 3 рази в день.

6. Стимуляція регенерації в ушкоджених нервових стовбурах і тканинах
Антиоксиданти — попереджають посилення вільно-радикального перекисного окислювання ліпідів, перешкоджають нагромадженню токсичних продуктів перекисного окислювання і порушенням окисного фосфорилювання.  
Препарати, стимулюючі процеси регенерації:
- біогенні стимулятори (плазмол, склоподібне тіло, екстракт алоє, ФіБС), застосовують при нейродистрофічних змінах у м'язах;
- вітамін Є (в капсулах - перорально), аевіт, аскорбінова кислота сприяють зміцненню судинної стінки капілярів, особливо при їхній зниженій резистентності;
- вітаміни групи В: В1, В6, В12, їх комплексний препарат – нейрорубін.

Вітамінні препарати відносяться до групи неспецифічних іммунопротекторів і можуть бути додатковими засобами терапії. Багато з них володіють антиоксидантними властивостями, що зменшують різні патологічні прояви при розвитку больових реакцій. Ця група лікарських засобів особливо необхідна у відновний період після купування гострого періоду. Так, препарати вітамінів В2, В6, В12, РР нормалізують проведення нервового імпульсу по периферичним  нервовим  волокнам і сприяє зниженню відчуття болю, зменшення набряку.
Але існує думка, що значення вітамінотерапії при остеохондрозі переоцінюється. Ілюзія патогенетичного ефекту вітамінотерапії при дискогенних радикулітах відносно безневинна, якщо при цьому тільки не зневажають призначенням і інших, більш ефективно діючих засобів. Цимбалюк В.І., опираючись на досвід і установки нейрохірургів, рахує, що лікування гострого періоду дискогенних радикулітів вітамінами можна уподобити гасіння пожежі за допомогою пульвелізатора.
Рахують, що в майбутньому для запобігання дегенерації дисків будуть застосовувати антиоксиданти, що пригнічують продукцію М-(карбоскилметил)-лізина, попередника репараційного коллагена.
Застосовую хондропротектори поза загостренням больового синдрому. Як правило використовую хондропротектори з екстрактів хрящів (артепарон 1 мл в/м 2 рази в тиждень, румалон 1-2 мл в/м через день), препарати хондроітин-сульфату (артрон 1—2 мл в/м; структум 750 мг 2 рази в добу на протязі 3 тижнів, в подальшому 500 мг 2 рази в добу; хондроксид - мазь 2-3 рази в добу), алфлутоп 1 мл в/м, глюкозамін (дона) 1,5 г всередину.

Використовую антигомотоксичні препарати фірми Heel. Відмічу препарати, які найчастіше застосовую.
Тraumeel S складається з 14 рослинних і мінеральних компонентів, володіє регенеруючою, протизапальною, противонабряковою та протибольовою дією. Він містить речовини, які підтримують і поліпшують окислювально-відновні процеси в тканинах, стимулює імунну систему.
Zeel T складається з 15 компонентів рослинного, мінерального і тваринного походження. Він володіє хондропротекторною і хондростимулюючою активністю, регенерує окислювально-відновні процеси, поліпшує мікроциркуляції, чинить протизапальну й протибольову дію, нормалізує обмін речовин і стимулює пластичні процеси в хрящовій і кістковій тканинах.
Discuc compositum складається з 37 компонентів: вітаміни, органні препарати, рослинні речовини, мікроелементи, каталізатори. Препарат володіє вираженою  регенеруючою, біостимулюючою, знеболюючою і протизапальною дією. Препарат сприятливо діє на венозну систему і ЦНС.
Coenzyme compositum складається з  26 компонентів: вітамінів В1, В2, В6, С, РР, рослинних препаратів, середників мінерального походження коферментів, проміжних каталізаторів циклу Кребса. Препарат зменшує гіпоксію клітин, підсилює процеси окисного фосфорилювання, прискорює виведення токсинів. Крім застосування препарату при дискогенній патології, також використовуємо його при захворюваннях ендокринної системи, зокрема діабетичних полінейропатіях.

7. Нормалізація психоемоційного стану
При психоемоційних порушеннях застосовують седативні препарати (валеріана, пустирник), транквілізатори (рудотель, мезапам, феназепам) і антидепресанти (амітриптілін, піразідол, лерівон) перорально відповідно до характеру виявлених психоемоційних порушень, з індивідуальним підбором доз.
Для нормалізації сну може бути застосована мікстура Павлова (на жаль незаслужено забута), у звичному прописі - кофеїну 0,2, бромистого натрію 4,0 на 200 мл води.
Сучасні снодійні препарати відносяться до різних груп: похідні бензодиазепіну (лендормин, лоразепам, мидазолам, нітразепам); барбітурати (амобарбітал, барбітал натрій, пентобарбитал, фенобарбітал); препарати різних хімічних груп (бромізовал, золпідем, метаквалон, мелаксен); комбіновані засоби (реладорм, тардил, еатан).

Боротьба з болем буває неможливою без застосування психотропних середників. На першому місці по ефективності стоять трицикличні антидепресанти типу амітриптиліну. Його необхідно призначати в дозі від 75 до 100 мг у добу. Дозу варто підвищувати поступово, починаючи з прийому 1/4 таблетки. Переважно 2/3 добової дози призначати перед сном. Гарним ефектом володіють і нові антидепресанти норадренергічної дії – лерівон по 1 таблетці 2 рази в день — і серотонічної дії – прозак по 1 капсулі в день. Варто пам'ятати, що клінічний ефект антидепресантів відсрочений і спостерігається не раніше, ніж через два тижні від початку прийому препарату. Антидепресанти крім основного ефекту мають і власний аналгетичний ефект, крім того, мають здатність підсилювати аналгетичну дію інших знеболюючих препаратів.

8. Лікування супутніх захворювань
Призначається також лікування супутніх захворювань опорно-рухового апарата, внутрішніх органів, церебральної й ендокринної патології; проводяться заходи щодо поліпшення функцій серцево-судинної і дихальної систем, як правило страждаючих при хронічних м’язево-кістякових болях. З огляду на розвиток остеопороза, показані препарати, що перешкоджають цьому процесові: Кальцій Д3, кальцитонін по 100 МО в добу п/шк або в/м, 2—4 тижня, далі — по 100 МО через день, довгостроково.

У  цілому ж, тактика лікування спрямована на зменшення кількості лікарських препаратів, прийнятих хворим.
Взагалі, лікування повинно бути максимально індивідуалізованим, будь-які призначення обговорюються з хворим, його активно втягують у рішення всіх питань лікування.

Заходи загального плану. Усім хворим з гострим больовим синдромом у перші дні лікування бажано провести  очищення ШКТ для ліквідації допоміжного вогнища іритації, а також призначають щадячу дієту, зі зменшенням кількості вуглеводів і важко перетравлюваних продуктів харчування.
Серед правил, перерахованих в інструкції ВОЗ, найважливішим варто визнати регулярність прийому ліків - «по годинник», і таким чином попередження болів, а не їхнього лікування. Лікарям було важко усвідомити, що призначення знеболюючих ліків на випадок, «якщо заболить», людині, що постійно страждає від болю - просто нонсенс. І що таке призначення може бути зрозуміле єдино, як рекомендація приймати ліки тільки тоді, коли біль стає нестерпним.
Ефективність протибольового лікування залежить від підбору ліків, принципів їхнього використання і дозування:
1. Введення ліків «по годинах» відповідно до їхніх фармакологічних властивостей   -   це   найважливіший   принцип, що   обумовлює результативність    лікування.    Більшість    болезаспокійливих препаратів діє протягом 4 годин, тому вони повинні вводитися або прийматися кожні 4 години.
2. Доза ліків підбираються індивідуально для кожного  хворого і його болю. Правильна доза - це така доза, що гарантує зняття болю на характерний для даного препарату відрізок часу (найчастіше - на 4 години). Не слід перевищувати граничну дозу, оскільки це не збільшує анальгетну дію, але підсилює побічні явища.
3. Пероральна форма введення ліків - сама зручна. Якщо   пероральний   прийом   ліків   неможливий,   варто вибирати    інші    шляхи,    керуючись    насамперед   інтересами хворого.
4. Черезшкірне введення у виді пластирів, які приклеюються на шкіру   (застосовують на сучасному етапі), може бути корисним. Але цей метод обмежується досить  повільним всмоктуванням ліків і значними індивідуальними    розходженнями    в    проникності    шкіри. 
Медикаментозне лікування не вирішує проблему лікування остеохондрозу хребта, якщо захисних сил організму недостатньо для відновлення нормальних функцій хребетного стовбура. Ще гірше, якщо воно їх послаблює. А це – очевидна риса всіх сильнодіючих медикаментозних засобів. Тому лікування хворого, а не хвороби, припускає обов'язкове застосування неспецифічних і спеціальних засобів, що підвищують резистентність організму, зміцнюють його метаболізм та сприяють регенерації хребетних структур.